Стаття 13 Закону про заборону тютюну визначає, зокрема, заборону куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов’язаних з їх вживанням, трав’яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Також частина 5 вказаної статті містить наступну вимогу: У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: "Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".

Слід розрізняти відповідальність та процедуру притягнення до відповідальності за порушення Закону громадянином та суб’єктом господарювання (в даному випадку закладом ресторанного господарства).

Відповідальність громадян за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, передбачена ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідальність – штраф у розмірі від 51 до 170 грн. Органами, які розглядають адміністративні правопорушення по ст. 175-1 КУпАП та притягують винних до відповідальності, є виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), або органи Національної поліції (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради).

Відповідальність суб’єкта господарювання передбачена статтею 20 Закону про заборону тютюну:

- за розміщення попільничок або куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень;

- за нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону про заборону тютюну, - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Вказані фінансові санкції накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (Держпродспоживслужбою).

Фінансові санкції, передбачені статтею 20 Закону про заборону тютюну, накладаються керівником, заступниками керівника Держпродспоживслужби, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 20 Закону про заборону тютюну, уповноваженою особою Держпродспоживслужби складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб'єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених вище. Рішення про накладення фінансових санкцій оформляється постановою, що надсилається суб'єкту господарювання, на якого накладено фінансові санкції, та банківській установі, в якій відкрито поточний рахунок цієї юридичної особи.

Також, слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон про засади контролю) державний контроль здійснюється у формі планових та позапланових заходів (перевірок). Таким чином, процедура притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання за Законом про заборону тютюну має відповідати процедурі проведення перевірок, встановлених Законом про засади контролю (направлення на перевірку, проведення перевірки в робочий час, наявність підстав для перевірки, наявність посвідчень у перевіряючих).

Аналіз судової практики свідчить про те що, суди приймають рішення як на користь перевіряючих, так і на користь суб’єктів господарювання. Здебільшого підставою для скасування штрафів Держпродспоживслужби є процедурні порушення під час перевірок, неправильне застосування норм Закону про заборону тютюну.

Окремо слід звернути увагу на питання чи підпадає під визначення «приміщення закладу ресторанного господарства» літні майданчики, тераси, інші тимчасові споруди закладів ресторанного господарства. Державні будівельні норми визначають приміщення як частину житлового чи нежитлового будинку. Пункт 6.2. ДБН В.2.2-25:2009 «Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства)» не відносить до приміщень для відвідувачів закладу ресторанного господарства літні майданчики, тераси та інші тимчасові споруди. 

Рекомендації у разі перевірки:

1) Забезпечити відповідність закладів вимогам ч.5 ст.13 Закону про заборону тютюну.

2) Не розміщувати попільнички та не надавати послуги з паління кальянів у приміщенні закладу.

2) Посадовим особам закладу не брати участь у перевірці.

3) В жодному разі не визнавати порушень.

4) В поясненнях до протоколу писати: «З протоколом не згоден/не згодна. Пояснення будуть надані до суду».

5) Оскаржувати прийняті Держпродспоживслужбою рішення в порядку адміністративного судочинства.